"..но если паук на сердце моем не сидит, то чьи это черные лапки торчат у меня из груди?.."

Берег моря. Чути розбещеннi крики морських птахiв, ревiння моржiв, а також iншi звуки, iздаваeмиe рiзною морською сволотою. На берег моря виходить Гамлeт, принц Датський, одягненний в зручну товстовку й такi самi парусиновi штани. Гамлeт красiво пiдперезаний вузьким шкiряним пояском. Вiн босий, бородатий i поцаватий. В руках у нього дебелий дрючок. Гамлeт: - Як остопиздило купатися менi. Чи може iскупатися? Купатись чи не купатись? Блядськi цi питання заябують. То може варто, не вагаясь, спустити враз штани та батерфляeм хуярити, аж поки за буями в очах не потемнie? Ну а згодом? Про наслiдкi можливi не подумать? Один лиш тiлькi раз i вже пиздець крадеться з своeю усмiшкою хижой. Простуда, геморой, чиряк на срацi, вiд шприцу гематоми, лiкарi, а зрештою й сира могила... На нiй брудна Офелiя, вонюча та купка маргариток. I напис: тут лежить той фраeр, що любив купатись. Нi, такie варiанти eбав я рот i в носа.
(с) Гамлет. Лесь Подерв'янський
папа, а на том берегу наші?
Опанас (зловістно):
там кацапи!
Qwertylolman